20 жовтня 2010 року у приміщенні інформаційної агенції «Укрінформ» пройшла Негайна сумісна медично-пацієнтська прес-конференція по регулюванню критичної ситуації з трансплантацією в Україні.
13 серпня 2010 року відбувся арешт провідного трансплантолога України В.Ф.Закордонця та двох лікарів-анестезіологів з Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О.Шалімова. Лікарям було пред’явлено звинувачення за частиною 2 ст. 149 Кримінального кодексу України і застосовано до них запобіжний захід у вигляді взяття під варту. У зв’язку з великою кількістю суперечливих інформаційних повідомлень з цього приводу у ЗМІ, було вирішено провести спеціальну прес-конференцію, на якій було подано різносторонню інформацію з питань, які стосуються ситуації, що склалася на сьогоднішній день в українській трансплантології загалом та в інституті ім..алімова зокрема.
Перед представниками ЗМІ виступили практикуючі лікарі-трансплантологи з трьох провідних центрів трансплантології України, пацієнт, який першим в Україні переніс операцію з трансплантації серця та пацієнт, який на сьогоднішній день живе без обох нирок і знаходиться у листі очікування на трансплантацію нирки, а також представники громадських організацій, які захищають права пацієнтів.
Прес-конференція була зібрана з метою:
- Звернути увагу громадськості на стан трансплантології як галузі медицини в Україні, роз’яснити її значення у системі охорони здоров’я держави та наочно показати нагальні проблеми галузі і можливі шляхи їх вирішення. Закликати до негайної роботи з реалізації «Резолюції спеціальної Наради громадських організацій та представників державних органів влади з приводу негайного врегулювання здійснення трансплантації в Україні»
- Закликати представників ЗМІ до об’єктивності та всебічності при представленні будь-яких матеріалів щодо трансплантації, оскільки кожна фраза, подана через ЗМІ до уваги громадськості, є потужним знаряддям формування суспільної свідомості та розуміння проблематики. Якщо ж говорити про трансплантологію, то тут кожне необачне слово може вартувати життя десяткам і сотням пацієнтів, які практично не мають змоги захистити свої права у відповідь.
- Публічно звернутися до відповідних органів влади з проханням розважливо поставитися до вирішення питання щодо необхідного застережного захожу щодо підозрюваних лікарів, враховуючи всі обставини справи та суспільну значущість заарештованих осіб.
- Головний трансплантолог МОЗ України Олег Котенко акцентував увагу на тому, що ситуація, яка склалась в Україні у зв'язку з арештами лікарів - трансплантологів з Інституту ім. Шалімова, виявила цілу низку соціальних, законодавчих, правових, фінансових проблем, а також питань організації трансплантаційної служби. Схожі проблеми існують в усій медицині, однак у трансплантології стоять особливо гостро.
О.Котенко окремо звернув увагу на те, що в Україні, згідно чинного законодавства, діє презумпція незгоди, яка означає, що в разі смерті людини її органи можна використати для трансплантації лише в тому разі, якщо вона дала на це прижиттєву згоду або якщо таку згоду дадуть родичі померлої людини. тобто органи після смерті людини можна забирати лише з її прижиттєвої згоди. Крім того, не відпрацьовано сам механізм отримання такої згоди. "У цьому зв'язку трупна трансплантація в нас "стоїть", - підсумував головний трансплантолог МОЗ.
За його словами, у США діє такий самий закон, але завдяки відпрацюванню чітких механізмів організації всього процесу трансплантації, там немає таких проблем і щороку виконується близько 23 тис. пересадок різних органів, з них близько 18 тис. - трупних і близько 5 тис. - від родинних донорів. Для порівняння: в Україні в 2009 році виконано 125 трансплантацій від живого донора, з них 112 пересадок нирки і 13 - печінки, Перше місце у світі за кількістю трансплантацій посідає Іспанія, де діє презумпція згоди: тут роблять понад 40 пересадок нирок на 100 тис. населення на рік.
В Україні дозволена трансплантація від живого родинного донора, однак українські сім'ї невеликі і не в усіх є підходящі донори. Тому наші хворі вимушені виїздити за кордон, де дозволена трансплантація від живого неродинного донора, - у США, Бельгію, Нідерланди, Ізраїль, Туреччину, - і робити операції там, тим самим вивозячи за кордон значні кошти. За такі ж кошти, при їх раціональному розподіленні, можна було б якісно оновити вітчизняну систему трансплантології, що дозволило б допомагати значно більшій кількості наших громадян.
Заступник президента Асоціації трансплантологів України, керівник Донецького трансплантаційного центру Віктор Денисов звернув увагу на те, що сьогодні в Україні допомагають приблизно 1% пацієнтів, які потребують пересадки органів. Закон про донорство органів і тканин людини був ухвалений ще у 1999 році, але відсутність країна і суспільство досі не готове до її сприйняття як єдино можливого для когось способу порятунку життя. Тобто суспільство зайшло в глухий кут, де не існує умов ані для нормальної роботи лікарів, ані для порятунку пацієнтів.
Виступали і представники пацієнтської громади: Єдуард Соколов, який є першим українцем, що переніс трансплантацію серця в Україні, і Валерій Кузовик, який наразі живе без жодної нирки, є залежним від процедур гемодіалізу і знаходиться у листі очікування на трансплантацію нирки. Вони наголосили на тому, що трансплантація органів для тисяч людей в Україні є єдиним шансом зберегти життя і закликали усіх зробити все можливе для того, щоб лікарі, які зараз перебувають за гратами, були відпущені на волю (під підписку про невиїзд – якщо того вимагає слідчий процес) і могли повернутися до виконання своїх прямих обов’язків: надання медичної допомоги пацієнтам, які вже зараз знаходяться у важкому стані і потребують негайної трансплантації: до того часу, як закінчиться слідство, ці люди просто не доживуть, якщо лікарів не відпустять до них раніше.
А між іншим, як розповіла виконавчий директор Міжнародної благодійної Фундації «Лікар.інфонд» Лариса Слюнченко, безпосередньо зараз таких пацієнтів у відділенні заарештованого В.Ф. Закордонця вже троє, серед них – двоє дітей, 17-річна Олена і 13-річний Василій та один дорослий чоловік. Усіх їх готували до операції вже цього тижня, їхній стан є вкрай важким і навіть кількаденне зволікання може стати фатальним.
При цьому Лариса Слюнченко наголосила на тому, що організатори прес-конференції ні в якому разі не вважають себе вправі втручатися у слідчий процес. Питання встановлення факту злочину і перевірки його обставин належить виключно до компетенції правоохоронних органів, а вирішення питання щодо необхідних запобіжних заходів – до компетенції суду. «Кожен має займатися своєю справою і не заважати один одному. Ми хочемо тільки одного: щоб всі, хто залучений до цієї справи, розуміли, наскільки багатогранною є проблема. У даному випадку лікарі не існують окремо від пацієнтів. Всі дії стосовно лікарів безпосередньо відбиваються на їхніх пацієнтах. Важливо розуміти, що, поки лікар сидить за гратами і не має можливості працювати, його пацієнти можуть померти, не дочекавшись медичної допомоги. До прийняття рішень у цій справі треба підходити дуже уважно».
Голова правління Всеукраїнської асоціації захисту прав пацієнтів "Здоров'я нації" Валентина Очеретенко підкреслила: основне завдання сьогодні - зробити все, щоб законом були захищені і лікарі, і пацієнти. При цьому вона зауважила, що йдеться про дві категорії пацієнтів - тих, хто чекає на трансплантацію органів, і тих, у кого вилучають ці органи, коли йдеться про живе донорство Пані Очеретенко зачитала «Резолюцію спеціальної Наради громадських організацій та представників державних органів влади з приводу негайного врегулювання здійснення трансплантації в Україні», прийняту на Першому конгресі із захисту прав пацієнтів України.
Таким чином, на сьогодні ситуація є такою, що необхідно терміново шляхом законодавчих змін створити правове поле, в якому можливість зловживати донорськими органами буде обмежена, а доступ громадян до трансплантації як методу лікування стане вищим.
З метою вирішення цієї проблеми об’єдналися разом і лікарі, і пацієнти, і представники громадських організацій. Нам дуже приємно, що представники ЗМІ не залишились осторонь і відгукнулися на наш заклик разом розібратися у ситуації. Ми готові до конструктивної роботи сподіваємося на плідну співпрацю задля якнайшвидшого і якнайефективнішого досягнення єдиної для нас всіх мети – створення ефективної системи трансплантації органів в Україні, яка слугуватиме для порятунку важко хворим людям і не даватиме можливості для жодного шахрайства у цій сфері.
Довідка.
Трансплантація як метод лікування ряду найтяжчих захворювань застосовується, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я пацієнта іншими методами лікування неможливе. В Україні щорічна потреба у пересадці органів становить: при захворюваннях нирок - 4000 осіб, печінки - 1500 і серця - 1000 осіб. Україна не проводить і 10% від необхідної кількості операцій. На сьогодні в нашій державі існує 6 центрів трансплантації, які забезпечують виконання менше 10% необхідних трансплантацій громадянам України.